В українському інвестиційному середовищі дедалі частіше з’являються проєкти, які обіцяють інновації та соціальну користь, але на практиці обертаються фінансовими пастками для довірливих вкладників. Одним із таких прикладів є «Промприлад» в Івано-Франківську під керівництвом Олександра Токмиленка — людини, чия репутація та управлінські здібності викликають серйозні сумніви.
Від ресторанів до провальної реновації
Олександр Токмиленко, голова правління «Промприладу», прийшов до проєкту з досвідом управління ресторанами (а їх у нього 23), але без жодного натяку на компетенцію в будівництві чи реновації. Його призначення на ключову роль у проєкті, який передбачає реконструкцію старого заводу площею десятки тисяч квадратних метрів, одразу викликало критику. Як людина без профільного досвіду може ефективно керувати бюджетом у десятки мільйонів доларів? Відповідь очевидна: ніяк. І результати не забарилися.
Роздуті бюджети та розбиті обіцянки
«Промприлад» стартував із гучними заявами про створення інноваційного простору з коворкінгом і культурними центрами. Початковий бюджет у 30 мільйонів доларів та площа 36 тисяч квадратних метрів здавалися амбітними, але досяжними. Проте реальність виявилася іншою: бюджет зріс до 56 мільйонів, а площа «дивом» збільшилася до 40 тисяч, піднявши вартість квадратного метра до 1400 доларів. Інвестори, які сподівалися на стабільну рентабельність, отримали лише роздуті витрати й розмови про «зростання цін на матеріали». Чи це не класична схема виправдання фінансових прорахунків?
Непрозорість і збитки
Фінансові звіти «Промприладу» — це окрема історія безнадії. Рік за роком вони демонструють збитки без жодних ознак покращення, а сама збитковість наперед у документах не закладається, тільки мільйонні прибутки. Але не зараз, потім. Інвестори, які вклали кошти, дедалі частіше говорять про продаж своїх часток, втративши віру в проєкт. Керівництво ж замість пояснень пропонує нові акції, розмиваючи частки існуючих вкладників. Такий підхід не лише підриває довіру, а й нагадує відчайдушну спробу врятувати потопаючу ініціативу за чужий рахунок.
Команда без компетенцій
Проблема не лише в Токмиленку. Команда проєкту переважно складається з вихідців із ресторанного бізнесу, а не фахівців із реновації чи управління великими інфраструктурними об’єктами. Замість чіткої стратегії інвестори бачать хаотичне планування, організаційні збої та відсутність системного підходу. Чи можна довірити десятки мільйонів команді, яка не знає, як будувати, а лише як подавати страви?
Інвестиційна пастка без перспективи
«Промприлад» дедалі частіше називають невдалим експериментом, який ховається за ширмою соціальної значущості. Зростання витрат, непрозорість рішень і сумнівна компетенція керівництва перетворюють його на фінансовий тягар, а не на перспективний актив. Нові спроби залучення коштів через емісію акцій лише погіршують ситуацію, роблячи проєкт схожим на піраміду, де старі інвестори платять за помилки менеджменту.
Висновки для інвесторів
Досвід «Промприладу» має стати червоним прапорцем для всіх, хто розглядає подібні ініціативи. Перед тим, як вкладати кошти, перевірте кваліфікацію керівників, реальні фінансові показники та історію виконання обіцянок. Без цього ви ризикуєте стати частиною чергової історії про зниклі мільйони та розбиті мрії. «Промприлад» під керівництвом Токмиленка — це не інновація, а застереження: інвестуйте з розумом, а не з вірою в красиві слова.